• Група інвалідності

    Інвалідність при туберкульозі, портал Туберкульоз-ForeveR

    19.09.2015

    Інвалідність при туберкульозі

    Туберкульоз » Інвалідність при туберкульозі

    Інвалідність, або стійке зниження працездатності, зазвичай асоціюється з літнім віком. Інвалідами ж з туберкульозу є переважно особи середнього і навіть молодого віку. Це пояснюється об’єктивними причинами. Епідобстановка з туберкульозу залишається несприятливою. Захворюваність зберігається на досить високому рівні і тенденції до її зниження не спостерігається. Цьому сприяють низький рівень життя значної частини населення, неповноцінне харчування, зростання алкоголізму та наркоманії, міграційні процеси, велика кількість осіб без певного місця проживання (Бомжі) і осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі з незадовільним їх змістом. Важливу роль відіграє ВІЛ-інфекція, настільки поширена у всьому світі і в нашій країні. Розвиток туберкульозу у ВІЛ-інфікованих зустрічається в 6 разів частіше, ніж у тих, у кого ця інфекція відсутня. Зазначені фактори спостерігаються в основному у осіб у працездатному віці. Серед хворих на туберкульоз лише одиниці мають постійне джерело доходу. Значна частина ж зовсім не має засобів до існування, і основна причина криється в їх асоціальній поведінці.

    Хворіють на туберкульоз значно частіше чоловіки (у 4-5 разів), ніж жінки, а вони в основному і повинні матеріально утримувати сім’ю. Більша ж частина їх не мають її, і це ще більше посилює їх матеріальне становище. Повні сім’ї є лише в осіб з інвалідністю, більше половини зовсім не мають засобів до існування, у 40% дохід нижче прожиткового мінімуму. У 40-50% хворих на туберкульоз починається в місцях позбавлення волі і після звільнення вони визнаються інвалідами за соціальними показаннями внаслідок відсутності матеріальної забезпеченості.

    Значно рідше стають інвалідами особи за медичними показаннями. Соціально і матеріально благополучні, працюючі мають право лікуватися протягом 10 місяців за лікарняним листком. І якщо лікування не вкладається в ці 10 місяців, встановлених законодавством, то це є підставою для направлення хворого на соціально-медичної експертизи (СМЕ). Таких серед інвалідів виявляється лише 5%.

    Є ще й третя група інвалідів, так званих справжніх, не здатних до виконання звичайних трудових обов’язків. Сюди належать хворі з поширеними запущеними невиліковними формами туберкульозу і хворі з вираженими залишковими змінами після вилікування туберкульозу. Це хворі, як правило, з дихальною недостатністю і нерідко з серцевою.

    При визначенні групи інвалідності при туберкульозі враховуються стать, вік, місце та умови проживання, сімейний і матеріальний стан, освіта, умови праці у працюючих, професія, наявність стресової ситуації, перебування в ув’язненні. Серед хворих на туберкульоз, які перебувають на обліку, інвалідами є більш 13. І цей показник має тенденцію до зростання в основному за соціальними показаннями.

    Медико-соціальна експертиза

    Визнання громадянина інвалідом здійснюється при проведенні медико-соціальної експертизи виходячи з комплексної оцінки стану організму громадянина на основі аналізу його клініко-функціональних, соціально-побутових, професійно-трудових та психологічних даних з використанням класифікацій і критеріїв, затверджуваних Міністерством охорони здоров’я і соціального розвитку Російської Федерації.

    В залежності від ступеня порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності особі, визнаному інвалідом, встановлюється I, II або III група інвалідності, а особи у віці до 18 років – категорія «дитина-інвалід».

    Медико-соціальна експертиза громадянина проводиться в бюро за місцем його проживання, за місцем перебування, а також за місцем знаходження пенсійної справи інваліда, виїхав на постійне проживання за межі Російської Федерації. Медико-соціальна експертиза може проводитися на дому у разі, якщо громадянин не може з’явитися в бюро (головне бюро, Федерального бюро) за станом здоров’я, що підтверджується висновком організації, що надає лікувально-профілактичну допомогу, або в стаціонарі, де громадянин перебуває на лікуванні, або заочно за рішенням відповідного бюро. (див. Постанову Уряду РФ від 20 лютого 2006 року № 95 «Про порядок і умови визнання особи інвалідом»).

    Умовами визнання громадянина інвалідом є:

    1. порушення здоров’я зі стійким розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами;
    2. обмеження життєдіяльності (повна або часткова втрата громадянином здатності або можливості здійснювати самообслуговування, самостійно пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, навчатися або займатися трудовою діяльністю);
    3. необхідність у заходи соціального захисту, включаючи реабілітацію.

    Наявність одного із зазначених у пункті 5 цих Правил умов не є підставою, достатнім для визнання громадянина інвалідом.

    Рішення про визнання громадянина інвалідом або про відмову у визнанні його інвалідом приймається простою більшістю голосів фахівців, які проводили медико-соціальну експертизу, на основі обговорення результатів його медико-соціальної експертизи.

    Рішення оголошується громадянину, який проходив медико-соціальну експертизу (його законному представнику), в присутності всіх фахівців, які проводили медико-соціальну експертизу, які у разі необхідності дають за нього роз’яснення.

    Реабілітація хворих на туберкульоз

    Реабілітація хворих на туберкульоз – важлива медико-соціальна проблема, з якою більш тісно, ніж при інших захворюваннях, переплітаються питання медичної і соціально-трудової експертизи. Медична реабілітація визначається лікуванням хворого і відновленням функцій дихальної та серцево-судинної системи. Соціально-трудова реабілітація передбачає відновлення працездатності та колишнього ставлення до нього співробітників і членів сім’ї. Основними перешкодами до реабілітації хворих на туберкульоз є:

    • передчасне припинення лікування хворими внаслідок їх безвідповідальне ставлення до свого здоров’я;
    • несвоєчасне звернення до лікаря при наявності симптомів туберкульозу та виявлення, у зв’язку з цим, запушенных, часто невиліковних форм туберкульозу;
    • асоціальну поведінку хворих і спосіб життя з негативною установкою на роботу;
    • стійкість мікобактерій туберкульозу до препаратів з тенденцією до зростання.

    Серед хворих з вперше встановленою інвалідністю у 2004 р. через рік у 2005 р. реабілітовано лише 44%, у тому числі повністю 31% (не визнані інвалідами) і 13% – частково (визнані інвалідами III гр. здатними виконувати роботу в полегшених умовах).

    Короткий опис статті: група інвалідності При визначенні групи інвалідності при туберкульозі враховуються стать, вік, місце та умови проживання, сімейний і матеріальний стан… Інвалідність при туберкульозі, Реабілітація хворих туберкульозом

    Джерело: Інвалідність при туберкульозі — портал Туберкульоз-ForeveR

    Також ви можете прочитати