Інструкція з встановлення груп інвалідності

18.09.2015

Інструкція з встановлення груп інвалідності

Інструкція з встановлення груп інвалідності

1. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні.

Анатомічний дефект — необоротна морфологічна недолік, стійкий необоротний наслідок травм, оперативних втручань, вад розвитку (спотворень), що обмежують життєдіяльність в одній з категорій.

Кваліфікація — рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.

Професія — це рід трудової діяльності людини, що володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які мають можливість здійснювати роботу в певній сфері виробництва.

Реабілітаційний потенціал — комплекс біологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик людини, а також факторів соціального середовища, що дозволяють реалізувати її потенційні можливості до реабілітації.

Реабілітаційний прогноз — передбачувана ймовірність реалізації реабілітаційного потенціалу та передбачуваний рівень інтеграції інвалідів у суспільство.

Реабілітаційний прогноз визначається не тільки рівнем і змістом реабілітаційного потенціалу, а й реальними можливостями застосування для його реалізації сучасних реабілітаційних технологій, засобів і методів.

Спеціальність — сукупність набутих шляхом спеціальної підготовки та досвіду роботи знань, умінь і навичок, необхідних для виконання певного виду трудової діяльності в межах даної професії.

Спеціально створені умови — комплекс заходів, що забезпечують необхідні для інваліда умови та режим праці: значно скорочений робочий день з наданням показаних видів праці, індивідуальні норми вироблення, введення додаткових перерв у процесі виконання роботи, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, систематичне медичне спостереження, можливість повністю або частково працювати вдома та інші особливості в умовах праці. Працевлаштування інвалідів у спеціально створених умовах здійснюється на спеціальних робочих місцях; у спеціальних цехах, спеціальних дільницях, на спеціалізованих підприємствах, що призначені для праці інвалідів, надомних умовах.

Інші терміни в цьому Наказі вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

2. Інвалідність і ступінь втрати здоров’я хворих медико-соціальними експертними комісіями визначається виходячи з комплексної оцінки стану організму на основі аналізу клініко-функціональних, соціально-побутових, професійно-трудових, психологічних даних з використанням класифікації основних видів порушень функцій організму, основних критеріїв обмеження життєдіяльності, реабілітаційного потенціалу.

2.1. Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу. одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Редакція пункту проекту

Редакція пункту пропонованого проекту Мінсоцполітики

2.2. Фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі — МСЕК) зобов’язані ознайомити особу (його законного представника) з порядком, умовами і критеріями встановлення інвалідності, а також давати роз’яснення з інших питань, пов’язаних з встановленням групи інвалідності за вимогою або в разі незгоди з рішенням МСЕК.

2.2. Фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі — МСЕК) зобов’язані ознайомити особу (його законного представника) з порядком, умовами і критеріями встановлення інвалідності, а також давати роз’яснення з питань встановлення інвалідності і порядку оскарження рішень, прийнятих МСЕК.

2.3. Документи, що використовуються для визначення причинного зв’язку інвалідності, подаються в оригіналі або засвідчені в установленому законодавством порядку. Документи іноземних громадян для огляду у МСЕК подаються в перекладі на українську мову та засвідчені в установленому законодавством порядку.

2.4. Хворого, якого направляють на МСЕК вперше представляє голова лікарсько — консультаційної комісії лікувально — профілактичного закладу.

2.5. При огляді у МСЕК проводиться комплексне обстеження хворого: опитування, вивчення наявних документів, об’єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження всіма членами комісії.

Редакція пункту проекту

Редакція пункту пропонованого проекту Мінсоцполітики

2.6. У разі якщо особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може з’явитися до комісії за станом здоров’я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу, огляд проводиться вдома, у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для інвалідів та людей похилого віку, установах тимчасового проживання у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, або в стаціонарі, де вона перебуває на лікуванні. В окремих випадках, зокрема, якщо особа, що звертається для встановлення інвалідності, проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості, члени комісії можуть приймати рішення за її згодою заочно на підставі поданих документів.

Такий Абзац в 1317 →

2.6. У разі якщо особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може з’явитися до комісії за станом здоров’я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу, огляд проводиться вдома, у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для інвалідів та людей похилого віку, установах тимчасового проживання у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, або в стаціонарі, де вона перебуває на лікуванні. В окремих випадках, зокрема, якщо особа, що звертається для встановлення інвалідності, проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості, члени комісії можуть приймати рішення за її згодою заочно на підставі поданих документів.

У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інваліда приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в країні тимчасового перебування особи.

2.7. Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів.

Редакція пункту проекту

Редакція пункту пропонованого проекту Мінсоцполітики

2.8. Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для встановлення інвалідності, протягом семи днів з дня надходження документів на МСЕК.

Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду.

2.8. Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для встановлення інвалідності, протягом семи днів з дня надходження документів на МСЕК.

Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду, але не пізніше дати встановлення інвалідності для осіб, визнаних інвалідами.

2.9. Інвалідність і ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) встановлюється до першого числа місяця, наступного за місяцем, на який призначено повторний огляд.

2.10. У разі пропуску особою з поважних причин чергового строку встановлення інвалідності МСЕК проводить залік строку на строк, що не перевищує шести місяців.

2.11. У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров’я комісія розробляє на підставі плану медичної реабілітації, що обов’язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

2.12. За запитом уповноваженого органу МСЕК встановлює строк фактичного настання інвалідності.

II. Класифікація основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступеня їх вираженості

3.1. До основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, відносяться:

порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, мовлення, емоцій, волі);

порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больовий, температурної та ін видів чутливості);

порушення статодинамической функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації рухів);

порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;

мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови — порушення усного (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) і письмовій (дисграфія, дислексія), вербальної і невербальної мови;

порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до спотворення зовнішнього, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

3.2. Критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересуванню, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Здатність до пересування — здатність ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом).

Параметри оцінки — характер ходи, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватися транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні.

Здатність до самообслуговування — здатність ефективно виконувати повсякденну побутову діяльність і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.

Параметри оцінки — інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень — регульована або декілька разів на день — нерегульована допомога).

Здатність до орієнтації — здатність самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови).

Параметри оцінки — здатність розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві).

Здатність до спілкування (комунікативна здатність) — здатність встановлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв’язки (порушення спілкування, пов’язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються).

Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним — читання, письмо, невербальна мова (жестовая, знакова).

Параметри оцінки — характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання і трудової діяльності.

Здатність контролювати свою поведінку — можливість вести себе відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища.

Параметри оцінки — здатність усвідомлювати себе і дотримуватися усталені суспільні норми, ідентифікувати людей та об’єкти і розуміти стосунки між ними, правильно сприймати, інтерпретувати і адекватно реагувати на традиційну і незвичну ситуацію, дотримуватися особистої безпеки, особистої гігієни.

Здатність до навчання — здатність сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навики і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі навчання. Можливість професійного навчання — здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та уміннями конкретної професії.

Параметри оцінки — можливість навчання у звичайних або спеціально створених умовах (спеціальний учбовий заклад або група, навчання в домашніх умовах та ін.), обсяг програми, строки і режим навчання, можливість освоєння професій різного кваліфікаційного рівня або тільки окремих видів робіт; необхідність використання спеціальних засобів із залученням допомоги інших (крім викладача) осіб

Здатність до трудової діяльності — сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров’я, що дозволяє їй займатися різного роду трудовою діяльністю. Професійна працездатність — здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, установленого режиму роботи та умов виробничого середовища.

Параметри оцінки — збереження або втрата професійної придатності, можливість трудової діяльності іншою професією, яка за кваліфікацією попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Порушення професійної працездатності — найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших сторін життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена заходами професійної реабілітації, після чого можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.

Редакція пункту проекту

Редакція пункту пропонованого проекту Мінсоцполітики

Доповнити новим реченням такого змісту

Висновок про нездатність до трудової діяльності готується лише у разі згоди інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним)

Ступінь обмеження життєдіяльності — величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується однією або поєднанням декількох зазначених найважливіших її критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлене порушеннями функції органів і систем організму, які призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю своєї поведінки, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю своєї поведінки, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю своєї поведінки, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. І група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

3.3. Критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

Короткий опис статті: групи інвалідності Інструкція з встановлення груп інвалідності 1. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні. Анатомічний дефект — необоротна морфологічна недолік, стійкий не інвалідності, встановлення, життєдіяльності, діяльності, трудової, здатність, функцій, організму, умовах оцінки, що порушення, Редакція, проекту, допомоги, навчання, реабілітації інваліда, Здатність, пункту, інших

Джерело: Інструкція з встановлення груп інвалідності

Також ви можете прочитати